Коли почався голод, Петро Величко їв зерно, призначене для коней. Коли коні померли, він з’їв коня. Коли м’ясо зникло, він рив поле фермера своїми руками і їв знайдене насіння. Коли насіння пропало, він шукав нори польових мишей та їв їхні запаси зерна.
Коли голод піднявся в 1933 році, Величко виглядав скелетом. Але він був живим.
“Навіть якщо зерно було поганим, ми його їли”, – сказав 89-річний Величко, що залишився в живих після Голодомору, голод, який був нав’язаний Україні Радянським Союзом в 1932 та 1933 роках.
“Все, що ми їли, було незаконним. Якби вони нас знайшли, вони нас застрелили “, – сказав Величко. “Але ніхто в моїй сім’ї не помер”.
Величко був одним з людей із спогадами про той жахливий час, котрі зібрались у суботню ніч на честь 80-річчя Голодомору в Українському Православному Соборі Святого Вознесіння у Кліфтоні. Церемонію очолив Патріарх Філарет, світовий лідер Української Православної Церкви.
Згідно з новим дослідженням Українського наукового інституту Гарвардського університету, Голодомору загинуло майже 4 мільйони людей.
“Ці люди були змушені навмисно голодувати”, – сказала Олена Ленчук, парафіянка церкви, яка допомагала організувати подію. “Ми хочемо, щоб світ запам’ятав той факт, що радянський уряд забрав хліб”.
Протягом десятиріч Голодомор став справою міжнародного спору, оскільки Радянський Союз стверджував, що процес примушення селян жити та працювати на колективізованих господарствах випадково призвів до голоду, у якому загинули мільйони людей у цілому Радянському Союзі, не лише в Україні.
Це залишається офіційною позицією російського уряду. У серпні 2012 року “Голос Росії”, офіційна медіакомпанія уряду, опублікувала історію про визнання голоду “страшною трагедією”, але звинувачуючи тих, хто називає це навмисним геноцидом, як просування “русофобських історичних міфів”.
Але вчені кажуть, що немає сумнівів, що за нього відповідав радянський диктатор Йосиф Сталін.
