Звертаючись до людини, яка прагнула досконалості, Спаситель промовив: «Іди за Мною…» Тоді ці слова були простими й зрозумілими: вони означали залишити всі турботи – сім’ю, працю, покликання, звички – і піти разом із Христом дорогами Святої землі, бути свідком Його чудес, вслухатися в Його слова, ставати учнем аж до глибин душі та чекати на те, що ще попереду, про що знав лише Син Божий, Який прийшов у світ, щоб віддати за нього Своє життя.
Але що означають ці слова тепер, коли звернені до нас? Вони вже не можуть означати буквального, тілесного слідування за Христом дорогами Палестини; проте Христос кличе нас іти за Ним у життя вічне. Коли учні Іоанна Хрестителя запитали Його: «Де Ти живеш?» – Він відповів: «Прийдіть і побачите…» У земному сенсі Він мешкав у скромній хатині неподалік Йордану; але в іншому, глибшому значенні, яке назавжди полонило серця учнів, Він, як сказано про Бога у Святому Писанні, перебував у світлі неприступному, у глибинах Божества – у тому світлі, що просвітлює кожну людину, яка приходить у цей світ.
І ось Господь кличе нас іти за Ним у ці глибини богопізнання, у простори вічності та життя. Сам Він сказав: «Життя вічне полягає в тому, щоб пізнати Бога і Його Сина Ісуса Христа». Це життя – у нерозривному єднанні з Ним, у такому глибокому зрощенні, що ми можемо сказати: «Моє життя – Христос». Його слово, Його шлях, Його думки й почуття, Його воля та Його доля – мої; я приймаю їх як хрест, як воскресіння, як смерть і як життя, як дорогу.
Ось що означає нині йти за Христом: слухати Його Божественне слово, яке окреслює й показує нам шлях життя; і на цьому шляху – з усіх наших сил, наскільки вони є – бути Його учнями. Але для цього, як і колись, треба звільнитися від усього, що робить нас рабами, що в’яже й не допускає до життя вічного. Про це кожен має замислитися, бо в кожного є щось, що він – хай навіть несвідомо – ставить вище за Бога. Треба уважно вдивитися в себе й поставити питання: якщо б зараз переді мною став Спаситель і сказав: «Залиш це, бо саме воно єдина перепона між тобою і життям вічним» – що б я відповів? Залишив би – чи промовив: «Не можу, Господи, прости!»?
Про це нам слід подумати, адже всі ми покликані йти за Христом у славу життя вічного. Це наше покликання: воскреснути духом ще до того, як воскреснемо тілом; увійти в таємницю Божества, пізнати Бога, як каже апостол Павло, так само, як ми самі Ним пізнані; поклонитися Йому всім життям, усім духом, усією правдою своєю. Амінь.
LEAVE A REPLY