Я хочу звернути вашу увагу на три особливості сьогоднішнього євангельського читання. Перше: як страшно чути, що ця людина 38 років перебувала в крайній нужді, зламана тілесною хворобою, розбита, і що не знайшлося жодної людини, яка б їй допомогла… І те, що сталося з цією людиною, нині відбувається з мільйонами інших людей: тому що ми холодні серцем, тому що нам байдуже до того, що інші голодують, страждають від хвороб, перебувають у душевному відчаї, шукають і не можуть знайти свій шлях у житті, зрештою, знайти Живого Бога, – тому що ми такі холодні, мільйони людей залишаються в темряві й холоді, в самотності й жаху.
Друга особливість сьогоднішнього Євангелія стосується саме цього: хто з нас може сказати, що коли він чогось прагнув, про щось мріяв, чогось досягав і стояв поруч з іншою людиною, яка була в такій же нужді, але довше, в такій же нужді, але сильніше, – хто з нас пожертвував собою, відступив убік і сказав: ти пройди першим, ти будь перша, я зачекаю… У відповідь на такий вчинок Господь міг би дати людині (кожному з нас, якби ми тільки змогли так вчинити) такий душевний спокій, таке світло, яке зробило б непотрібним те, до чого ми так відчайдушно прагнемо.
І нарешті, Христос каже цій людині: Дивись, бережись, не гріши більше, інакше буде ще гірше, ніж те, що ти пережив… Гріх, звісно, виражається словами, думками, вчинками, волевиявленнями; але в основі гріх – це відрив від Бога, тому що Бог є наче ключем до нашої цілісності, повноти. Якщо ми від Нього відриваємося, то втрачаємо саму можливість бути цілісними. І відриваємося ми щоразу, коли ставимося до іншої людини так, як не вчинив би Спаситель Христос. Він показав нам, що означає бути справжньою людиною – цілісною, такою, що несе в собі Божественний спокій і Божественну славу. Він показав нам шлях; Він попередив нас, що те, чого ми не зробили для когось із наших ближніх, ми не зробили і для Нього; і навпаки, якщо ми щось зробили для нашого ближнього, ми зробили це для Нього, тому що коли щось добре зроблено для улюбленої людини, то улюблений ніколи цього не забуде.
Замисліться над тим, що ми щойно читали, над тими натяками на розуміння, які я намагався донести до вашої свідомості. Ось, донесіть їх до свідомості, до серця, до волі, і нехай це все розквітне в живі, творчі вчинки. Амінь.
митрополит Антоній Сурожський
LEAVE A REPLY