.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Ми святкуємо сьогодні день усіх святих. Кожен з нас при хрещенні названий ім’ям одного зі святих, у яких слава Божа, Його блиск, Його краса засяяла, кожен з нас присвячений його пам’яті, кожен з нас відданий під його особисте, любовне, суворе заступництво.
Суворе — тому що шлях Господній не широкий і не легкий, шлях Господній вузький і суворий. І кожен зі святих, що пройшов цим шляхом, кличе нас за собою, йти цією стежкою, цим шляхом. І перед кожним з нас завдання: піти за Христом за прикладом того святого чи тієї святої, ім’я якого нам дано. Це не означає намагатися прожити саме тим життям, яким він жив, але це означає навчитися від нього, як живуть ті, хто хоче йти за Христом, кожен по-своєму, кожен — неповторним, єдиним чином, тому що кожен з нас неповторний.
Шлях Господній — це шлях зречення від себе заради чогось, що більше за нас, але не таке зречення від себе, яке означало б, що ми перестаємо бути собою. Це визнання, що наша природа, наше покликання вище за нас самих, і що ми повинні себе перерости, з дрібних, малих стати великими. Ми покликані вирости в повну міру того, що Господь задумав про кожного з нас, як виросли в свою міру ті святі, які глибоко прийняли в серце Євангеліє Господнє і прожили згідно з ним.
Ось заклик, який звернений до нас усіма святими устами святого Іоанна Золотоустого: “Не хваліть нас, не оспівуйте нас, а уподібнюйтесь нам”. Святий Іоанн говорить тут про те, що ми марно оспівуємо хвалу, марно співаємо славу святим, якщо ми не намагаємося подібно до них бути християнами всім життям, і розумом, і серцем, і волею, і плоттю — всім своїм єством.
Якщо ми хочемо дати славу святим, прославити свого святого, виправдати, що нам довірено це ім’я — ми повинні навчитися жити так, як жив він, як жив Христос, як покликані ми жити. Інакше кожна похвала, яку ми виголошуємо святому, нам буде колись докором: знав — і не творив…
Уникнемо ж цього! Натхнені тією невимовною красою Євангелія, тією дивовижною красою образу Христа Спасителя, тією відображеною Божественною красою, яку ми бачимо в святих, і переростемо себе. Станемо і ми гідними свого звання людини, християнина, гідними того імені, яке нам дано, яке нам довірено. Амінь.
Митрополит Антоній Сурожський
LEAVE A REPLY